проштудіювати
ПРОШТУДІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, що.
Док. до штудіюва́ти.
Кожен, хто бажає прославити своє прізвище та залишити фамільний слід в історії, мусить добряче проштудіювати генеалогічне дерево роду та якомога детальніше розповісти про себе і пращурів (із журн.);
Видана наприкінцi 2001 року книжка “Здолавши півшляху життя земного...: “Божественна комедія” Данте та її українське відлуння” (упорядник Максим Стріха) наводить своєрідний місток від предтечі Відродження до наших часів. Автору-перекладачу вдалося таки прочитати очима сучасника вулканічного за темпераментом італійця й проштудіювати величезну купу “контексту” (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)