проявлятися
ПРОЯВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПРОЯВИ́ТИСЯ, я́виться; мн. проя́вляться; док.
1. Виявлятися, ставати помітним (про якості, властивості, почуття і т. ін.).
Дорожчими ставали Чернишеві його бойові товариші. Це почуття побратимства, мабуть, сповнювало й інших бійців, проявляючись все виразніше і нестримніше, чим менше їх ставало (О. Гончар);
Давно вже тліло в душах незадоволення Марусяком, лиш не було моменту тому проявитися (Г. Хоткевич);
Після виходу з в'язниці він покаявся і пішов служкою в Лавру, де й проявився в нього видатний малярський талант (Ю. Смолич);
У високих декоративних якостях кептарів проявився тонкий художній смак українського народу (з наук. літ.);
Воля [Божа] незабаром проявилася як це звичайно трапляється, способом несподіваним і в несподіваний час (Н. Королева).
2. фот. Ставати видимим під дією проявника (про зображення на плівці, пластинці, папері і т. ін.).
Знімок проявився дуже виразно.
3. заст. З'являтися.
Давно-давно тому назад в брянських лісах проявився лев (з казки);
Марина безслідно зникла, пропала.., чи не подалась, бува, на вільні степи, бо де-небудь би проявилася (Панас Мирний);
І знову з пітьми появився віз. На ньому троє, зв'язані, закуті (Л. Костенко).
4. тільки недок. Пас. до проявля́ти 2.
Словник української мови (СУМ-20)