проїдати
ПРОЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЇ́СТИ, ї́м, їси́, док., що.
1. Споживаючи що-небудь як їжу, робити в ньому отвір;
// Робити в чомусь отвір, прокушуючи, прогризаючи, прокльовуючи (про комах, птахів і т. ін.).
Проїв [вовк] дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив (з казки);
// перен. Просочуючись крізь що-небудь або роз'їдаючи щось, утворювати отвори, дірки.
Панич на дикі їде влови, І вже чепрак його шовковий Гризучий проїдає піт (М. Рильський);
Хоч по капельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Г. Квітка-Основ'яненко);
Міцні залізні штаби .. іржа проїла (Панас Мирний);
// Завдавати ран.
Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті! (І. Франко);
// перен. Мучити, не давати спокою.
Мовчав і опришок – і якась .. туга проїдала йому душу в сю хвилю (Г. Хоткевич).
2. розм. Витрачати на харчування, прожиття (перев. гроші).
Пріська оселилась на квартирі, проїдала припасені гроші, а підхожого місця не траплялося (Л. Яновська);
Дома нещастя застанеш: Буйних мужів, що усі пожитки твої проїдають, Сватають вірну дружину твою, їй дарунки підносять (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Він вже проїв ті гроші, що тітка одписала (М. Коцюбинський).
◇ Зу́би з'ї́сти (прої́сти) див. з'їда́ти;
(1) Проїда́ти по́глядом (очи́ма) кого – те саме, що Прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) (див. прони́зувати).
– Ти де, парубче, був уночі? – проїдає Романа поглядом Салоган (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)