Словник української мови у 20 томах

проїжджатися

ПРОЇЖДЖА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся і ПРОЇЗДИ́ТИСЯ, їжджу́ся, їзди́шся, недок., ПРОЇ́ХАТИСЯ, ї́дуся, ї́дешся, док.

1. Їздити куди-небудь (перев. на прогулянку).

Частісінько з панами проїжджалась [Мелася] і заїздила до Захарія (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мама розказувала нам, як вони їздили, яка тепер дорога гарна – хоч котися! – яка вона рада, що проїхалася в санях по снігу (Панас Мирний);

– До нас приїхали? – То так, – думка до Березівського району проїхатись (Остап Вишня);

// перев. док., перен., розм. Не втриматися на гладкій, слизькій поверхні; сковзнутися.

2. тільки док., по кому – чому, перен., розм. Ударити кого-небудь.

Чаплія проїхалася по жандармському начальникові ще двічі .. Ноги в Шроппа підкосилися, і він почав осідати (В. Козаченко);

// Сказати що-небудь неприємне на чиюсь адресу (звичайно побіжно, між іншим); висміяти когось, щось.

– Аркадію Аркадійовичу, а кого ж там критикувати? .. – Можете по санітарках, по прибиральницях проїхатись, – пояснив директор. – Ударте й мене за те, що й досі не збудував нового корпусу (Є. Кравченко).

◇ (1) Прої́хатися на ворони́х – бути забалотованим на виборах.

– Як доходить діло до звітно-виборних зборів, то не їсть і не п'є Кіндрат Дорофійович. Не хоче, як кажуть, проїхатися на вороних (В. Логвиненко).

ПРОЇЖДЖА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся і рідко ПРОЇ́ЖДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОЇ́ЗДИТИСЯ, ї́жджуся, ї́здишся, док.

1. перев. недок. Їздити (звичайно верхи на коні) туди й назад (для розваги, прогулянки і т. ін.).

– Коли я не вмію їздити верхи, – сказала Олеся. – Ми вас вивчимо, – сказав Казанцев. – Попросимо других городянських дам, дамо свої коні та будемо проїжджатись юрбою верхи (І. Нечуй-Левицький);

Перед селом, яке стояло на колінах, проїжджувався жандармський ротмістр і кричав: – Будете стояти цілу добу, поки заводіїв не вкажете! (І. Драч).

2. тільки док., також у сполуч. зі сл. даремно, дурно, марно і т. ін. Нерозумно витратитися на їзду або згаяти час, їздячи.

– Ото, мамо! Тільки дурно проїздилась в Блошинці до управителя (І. Нечуй-Левицький).

3. тільки недок. Пас. до проїжджа́ти² 1.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. проїжджатися — проїжджа́тися 1 дієслово недоконаного виду їздити проїжджа́тися 2 дієслово недоконаного виду витратити час або гроші на дорогу рідко  Орфографічний словник української мови
  2. проїжджатися — I -аюся, -аєшся і проїздитися, -їжджуся, -їздишся, недок., проїхатися, -їдуся, -їдешся, док. 1》 Їздити куди-небудь (перев. на прогулянку). || перев. док., перен., розм. Не втриматися на гладкій, слизькій поверхні; сковзнутися. 2》 тільки док.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проїжджатися — ПРОЇ́ХАТИСЯ (здійснити невелику поїздку, прогулянку кудись), ПРОКАТА́ТИСЯ. — Недок.: проїжджа́тися, проїзди́тися. Мама розказувала нам,.. яка вона рада, що проїхалася в санях по снігу (Панас Мирний); Приїждже товариство запросило Єльку по Дніпру прокататись з вітерцем (О. Гончар).  Словник синонімів української мови
  4. проїжджатися — ПРОЇЖДЖА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся і ПРОЇЗДИ́ТИСЯ, їжджу́ся, їзди́шся, недок., ПРОЇ́ХАТИСЯ, ї́дуся, ї́дешся, док. 1. Їздити куди-небудь (перев. на прогулянку). Частісінько з панами проїжджалась [Мелася] і заїздила до Захарія (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах