пружок

ПРУЖО́К, жка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до пруг 1–4.

Щось привабливе й красиве було в напівзігнутій дужій постаті косаря, в широких помахах його коси, біля пружка якої збиралась роса (М. Стельмах);

І так якось обома руками за обидва вуха взяв [батюшка] Кириченка першого та лобом об пружок парти (І. Микитенко);

Киплячій воді стало тісно в казані, вона витісняла геть піну, полилась через пружок просто в жар (Ю. Збанацький);

Вибігла Жучиха в .. сукні з золотими пружками (П. Козланюк);

Шумаков підхопив карту і почав її складати, намагаючись згинати по старих пожовклих пружках, щоб не попсувати її новими (С. Голованівський);

З-під коротких оксамитних губ його вибивається веселий пружок зубів, і тому здається, що собаченя одноразово гавкає і сміється (М. Стельмах);

Вона через силу доплелась на Поділ до Майбородихи, бліда, аж синя, з синіми пружками попід очима (І. Нечуй-Левицький);

Заграв перший промінь на вершечку старої липи. За Соболянкою показався золотий пружок сонця (Ю. Збанацький);

Кошовий оглянувся на сизо-рожевий пружок на сході, глянув на небо, підвівся (С. Скляренко).

2. перев. мн. Риси обличчя.

В покої вбігла друга молодиця .. з тонкими панськими пружками лиця, з червоними, як корали, губами (І. Нечуй-Левицький).

3. діал. Черешок.

Сей год не буде капусти: черви поїли, – від листя тирчать самі пружки (Сл. Б. Грінченка).

4. спец. М'ясо яловичини першої категорії, тонкий м'язовий шар.

Лопатка і підлопаткова частини, грудинка, пружок (м'ясо І категорії) [використовують] для варіння і тушкування дрібними кусками (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)