пріоритет
ПРІОРИТЕ́Т, у, ч.
1. Першість у якому-небудь відкритті, винаході, висловленні ідеї.
– Ви саме на заводі доведете своє право на пріоритет у цьому відкритті! (Ю. Шовкопляс);
Хто ж перший руський літописець: Нестор чи хтось інший? Досі наука залишала пріоритет за Нестором (з наук.-попул. літ.).
2. Переважне, провідне значення кого-, чого-небудь; перевага над кимсь, чимсь.
Перекладачі з німецької літератури рішуче заявили про свій пріоритет. Не побувати у Веймарі? Ні, вони й хвилини не зможуть далі жити, коли не дихнуть мовною атмосферою Веймара (І. Волошин);
Дискусія про те, хто повинен мати пріоритет – режисер чи сценарист, – у нас і сьогодні не вичерпана в сферах кіномистецтва (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)