психіатр
ПСИХІА́ТР, а, ч.
Лікар-фахіваць у галузі психіатрії.
Виходить молодий доктор, психіатр, двері за ним зачиняються (Леся Українка);
Ходжаєв знову всміхнувся. – Я не психіатр, я хірург і не беруся лікувати психічні хвороби (Б. Антоненко-Давидович);
Герстмайєр .. зайшов до Румлера, обличчя якого вже встигло набрати виразу тієї бездумної байдужості, яка збивала з пантелику кращих терапевтів і психіатрів, котрі бралися вилікувати Румлера (Н. Рибак);
* У порівн. Гріпич підняв брову, уважно, як психіатр, подивився на інструктора (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)