психічний

ПСИХІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до пси́хіка.

Об'єктом дослідження визначного фізіолога [І. П. Павлова] та його школи була психічна діяльність (з наук.-попул. літ.);

Наші розумові засоби підлягають .. психічним законам .. асоціації образів і ідей (І. Франко);

Вживання психоактивних речовин, як правило, викликає формування фізичної або психічної залежності від них (з навч. літ.);

// Пов'язаний з внутрішнім світом людини, її настроєм, почуттями тощо; душевний.

Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя?.. (М. Коцюбинський);

Ніколи до цієї хвилини Бранко не припускав, що психічні переживання можуть відтворятись [відтворюватись] з такою тотожністю (Ірина Вільде);

Серце знемагало, воно було не пристосоване для таких небувалих психічних навантажень (О. Бердник);

// Пов'язаний із порушенням психіки.

Біохіміки нещодавно з'ясували, що психічні розлади, як і всякі інші захворювання, супроводяться порушенням обміну речовин (з наук.-попул. літ.);

Обидві тітки .. примічали в неї деякі прикмети психічного неладу (І. Нечуй-Левицький);

Радість творчого успіху була жорстоко подавлена страховинним двопідвальним фейлетоном .. Це була справжня психічна травма (О. Довженко).

2. у знач. ім. психі́чне, ного, с. Те саме, що пси́хіка.

І. П. Павлову вдалося подолати укорінений дуалістами розрив між психічним і фізіологічним, відрив мислення від нервових процесів (з наук.-попул. літ.).

3. у знач. ім. психі́чний, ного, ч.; психі́чна, ної, ж., розм. Людина з хворою психікою.

Значення в інших словниках

1. психічний — психі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. психічний — ПСИХІЧНИЙ – ПСИХОЛОГІЧНИЙ – ПСИХОЛОГІСТИЧНИЙ – ПСИХІАТРИЧНИЙ Психічний. Який стосується психіки: психічні процеси, психічний закон, психічна властивість, психічний стан, психічний розлад, психічний хворий. Психологічний.  Літературне слововживання
3. психічний — (стан) душевний; (світ) внутрішній, духовий, сов. духовний.  Словник синонімів Караванського
4. психічний — -а, -е. 1》 Прикм. до психіка. || Який стосується психіки. || Пов'язаний з внутрішнім світом людини, її настроєм, почуттями тощо; душевний. || Пов'язаний із порушенням психіки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. психічний — психі́чний (грец. ψυχικός) той, що належить до психіки.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. психічний — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (психічнохвора людина), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм., ШИЗОФРЕ́НІК розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
7. психічний — Психі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)