психічний
ПСИХІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пси́хіка.
Об'єктом дослідження визначного фізіолога [І. П. Павлова] та його школи була психічна діяльність (з наук.-попул. літ.);
Наші розумові засоби підлягають .. психічним законам .. асоціації образів і ідей (І. Франко);
Вживання психоактивних речовин, як правило, викликає формування фізичної або психічної залежності від них (з навч. літ.);
// Пов'язаний з внутрішнім світом людини, її настроєм, почуттями тощо; душевний.
Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя?.. (М. Коцюбинський);
Ніколи до цієї хвилини Бранко не припускав, що психічні переживання можуть відтворятись [відтворюватись] з такою тотожністю (Ірина Вільде);
Серце знемагало, воно було не пристосоване для таких небувалих психічних навантажень (О. Бердник);
// Пов'язаний із порушенням психіки.
Біохіміки нещодавно з'ясували, що психічні розлади, як і всякі інші захворювання, супроводяться порушенням обміну речовин (з наук.-попул. літ.);
Обидві тітки .. примічали в неї деякі прикмети психічного неладу (І. Нечуй-Левицький);
Радість творчого успіху була жорстоко подавлена страховинним двопідвальним фейлетоном .. Це була справжня психічна травма (О. Довженко).
2. у знач. ім. психі́чне, ного, с. Те саме, що пси́хіка.
І. П. Павлову вдалося подолати укорінений дуалістами розрив між психічним і фізіологічним, відрив мислення від нервових процесів (з наук.-попул. літ.).
3. у знач. ім. психі́чний, ного, ч.; психі́чна, ної, ж., розм. Людина з хворою психікою.
Словник української мови (СУМ-20)