пташечка
ПТА́ШЕЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до пта́шка 1.
Мала пташечка, невеличка По доріженьці скаче (П. Чубинський);
Сонце заходить, гори чорніють. Пташечка тихне, поле німіє (Т. Шевченко);
Написала [Оришка] вишневих пташечок, що цілуються, а кругом усього яйця та й підписала слова (Г. Квітка-Основ'яненко);
Як обтинають крильця пташечкам, щоб вони не позалітали, так і її, небогу, приборкали (О. Стороженко);
Це було гніздечко польового щеврика, світло-бурої пташечки з коротким хвостиком і коротесеньким дзьобиком, що живиться малесенькими жучками і комашнею (Григорій Тютюнник);
* Образно. Дивилася [бабця] розумними очима на свою невістку і думала: – Що зробило тебе такою пташечкою й квіточкою? (Г. Хоткевич);
* У порівн. Із казарми нечистої Чистою, святою Пташечкою вилетіла [муза] (Т. Шевченко);
* Образно. * У порівн. [Олекса:] Чого ж се ти, сестро, така засмучена?.. Ти ж була веселенька, як пташечка, щебетлива, як соловейко (С. Васильченко);
* Образно. * У порівн. Дід Кирило вже майстрють... Ранній який, як пташечка (М. Івченко);
// У пестливому звертанні до дитини, дівчини, жінки.
– А що, пташечко, – питає в мене бабуся, – при молодій панії давненько служиш? (Марко Вовчок);
[Стеха: (падає коло Галі замлілої)] Ох, моя пташечко! Чи я ж знала, що так станеться (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)