пугар
ПУГА́Р, я́, ч., рідко.
Келих, кубок.
Високо піднявши голову, він [Виговський] гордо походжав по просторих світлицях, .. обвішаних дорогою збруєю, дорогими рушницями, шаблями, прикрашених полицями, на которих лисніли срібні та золоті миски, жбани, тарілки, кубки, пугарі та чарки (І. Нечуй-Левицький);
Всі встали. Генерал пугар подвійний У руки взяв (І. Франко);
Любов Федорівна принесла з пивниці кріпкого угорського вина і налила три великі срібні пугарі, визолочені всередені (Б. Лепкий);
Непочатий пугар винастояв біля нього на дереав'яній таці, а глиняні тарелі лежали овочі (Н. Королева);
Щоб трохи заспокоїтись, Кость Іванович навстоячки вихилив пугар бессарабського мерло [вина] (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)