пульт
ПУЛЬТ, а, ч.
1. Підставка для нот, книжок у вигляді похилої рамки, дошки (часто на високій ніжці або на столику).
– Слухайте, пане професоре! – сказала [Аглая-Феліцітас]. І, спираючи голову на руки коло пульта з нотами, почала [оповідати] (О. Кобилянська);
Прокурор підвівся з свого сидіння і сперся кулаками об дощечку пульта (І. Франко);
В кутку стояв рояль з нотами на пульті (П. Панч);
І так ясно, мов у дійсності, побачив перед очима не нахилені верховіття дерев, а міцні склепіння кляшторної книгозбірні, дубові полиці, пульти, темні, витерті й вишліфовані часом, важкі стільці (Н. Королева).
2. Пристрій, на якому зосереджено устаткування для контролю над різними об'єктами і керування ними.
Особливе пожвавлення в залі пульта. Пульт – це пульс гідростанції: по його роботі визначається життєвість всього велетенського організму (Яків Баш);
Вище машинного залу – пульт головного управління (О. Гончар);
Зверху тієї тарілки була ще одна, менша, всередені вона була освітлена і зовсім прозора. Двоє чоловіків сиділо у ній біля пультів управління (Ю. Винничук);
Безпосередньо перед пілотом встановлено пульт керування космічним кораблем (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)