пуна

ПУ́НА, и, ж., геогр.

Високе пустельне нагір'я в Центральних Андах Південної Америки, де переважає трав'янистий покрив з окремими низькорослими деревами.

Надра пуни багаті на корисні копалини (олово, свинець, цинк, срібло, золото тощо) (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. Пуна — Пу́на іменник жіночого роду місто в Індії  Орфографічний словник української мови
2. пуна — -и, ж. Тип високогірної рослинності в Центральних Андах, що характеризується поєднанням трав'яного покриву з окремими низькорослими деревами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пуна — пу́на (мовою кечуа puna – пустельний) тип високогірної рослинності в Центральних Андах Південної Америки, характеризується поєднанням трав’яного покриву з окремими низькорослими деревами.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. Пуна — М. у Індії (Магараштра), у г. Зх. Ґати; міська агломерація 2,5 млн. мшк.; текстильна промисловість, виробництво озброєнь, тракторний завод; унів., військові інститути.  Універсальний словник-енциклопедія