пустобрех
ПУСТОБРЕ́Х, а, ч., зневажл.
Брехун, базіка.
Є ж таки пустобрехи на світі: не зна нічогісінько, темний, як ніч на Купалу, а почне плескати язиком – академік та й годі (І. Муратов);
– Вам, пустобрехам, нам'яти б хвоста! (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)