піаніно
ПІАНІ́НО, невідм., с.
Великий ударно-клавішний музичний інструмент, що має форму високого ящика з вертикально натягнутими струнами всередині і з горизонтально розташованою клавіатурою на виступі спереду; різновид фортепіано.
Підходить [Любов] до піаніно і бере скілька акордів, не сідаючи (Леся Українка);
Ліда підійшла до піаніно, відкрила кришку і провела рукою по клавішах (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)