півслово

ПІВСЛО́ВО, а, с.

Слово або речення, в якому неповно, натяком висловлена яка-небудь думка.

Коли ж би він до неї більше говорив, – то вона відповідатиме лиш із чемності півсловами, нехай догадається, що можна йому вже йти додому (Л. Мартович);

Жодна з газет не згадувала й півсловом про суть самої наукової доповіді Нен-Сагора, її постулатів (Ю. Смолич).

◇ (1) На півсло́ві (рідко на сло́ві), перев. зі сл. обрива́ти, замовка́ти, залиша́ти, осікти́ся і т. ін. – раптово, несподівано зупинитися, припиняючи розмову, яку-небудь дію.

Він на півслові урива пісню (М. Коцюбинський);

Він [Ісус] уривав їх [людей] на півслові, кажучи, що його релігія без добрих справ – ніщо (із журн.);

Яцуба ненароком стрівся очима з донькою і враз на півслові осікся (О. Гончар);

Нема в Рабів облич, лишень тіла .. – Чому ж творець [Мікеланджело] покинув на півслові Свій труд .. Невже забракло генію тепла, Щоб оживити очі мармурові? (Д. Павличко);

Урива́ти на півсло́ві див. урива́ти¹.

Значення в інших словниках

1. півслово — півсло́во іменник середнього роду * Але: два, три, чотири півсло́ва  Орфографічний словник української мови
2. півслово — -а, с. Слово або речення, в якому неповно, натяком висловлена яка-небудь думка. З півслова — зразу, без довгих пояснень. На півслові — обриваючи мову, спів, зненацька зупиняючись під час розмови і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. півслово — на півсло́ві (рідко на сло́ві), перев. зі сл. обрива́ти, замовка́ти, залиша́ти, осікти́ся і т. ін. Раптово, несподівано зупинитися, припиняючи розмову, яку-небудь дію. Він на півслові урива пісню (М.  Фразеологічний словник української мови
4. півслово — ПІВСЛО́ВО, а, с. Слово або речення, в якому неповно, натяком висловлена яка-небудь думка. Коли ж би він до неї більше говорив, — то вона відповідатиме лиш із чемності півсловами, нехай догадається, що можна йому вже йти додому (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах