підборіддя
ПІДБОРІ́ДДЯ, я, с.
1. Виступ нижньої частини обличчя, утворюваний щелепою.
Кирпатий, круглий, як картопля, ніс, коротке лице, чорні брови й блискучі, круглі, як терен, очі, гостре маленьке підборіддя, – все в йому виявляло чоловіка швидкого, проворного (І. Нечуй-Левицький);
Глянувши на нього, Іван Залізняк зразу згадав Любов Максимівну, у неї таке ж батьківське, роздвоєне підборіддя (В. Собко).
2. Те саме, що підго́рля 2.
Голова росла йому просто з грудей, а замість шиї було троє підборідь, м'яких і ніжних (І. Микитенко).
(1) Подві́йне підборі́ддя (во́ло) – підборіддя з товстою жировою складкою під ним.
А пані одна там була така гладка, що голови не може нахилити, подвійне воло таке, що не пускає, – лихо та й годі! (Марко Вовчок);
В дверях з'явився важкий, з добрим черевом полковник. Подвійне підборіддя лягало йому на груди (Ю. Бедзик);
(2) Потрі́йне підборі́ддя – підборіддя з двома товстими складками шкіри під ним.
Словник української мови (СУМ-20)