підвода
ПІДВО́ДА, и, ж.
Запряжений кіньми або волами віз, візок, що використовується для перевезення вантажу, рідше – людей.
Нині ми не поїхали, бо море бурхливе. Поїдемо вже завтра і не морем, а на підводі (М. Коцюбинський);
Наймемо підводу, коли можна буде, припряжемо свої коні і так доїдемо до Києва, – сказав Виговський і побіг конем до хутора (Леся Українка);
Туди і сюди проїжджають підводи, інколи брички, запряжені гарними кіньми (У. Самчук).
○ (1) У підво́ду (підво́ди), у знач. присл. – у поїздку підводою.
– Посвідчення ти написав за три фунти кримського табаку... Звільнив Гирю з черги в підводи, бо віявся за його дочкою... (П. Куліш);
– А де хазяїн? – спитали червоноармійці. – Ще вчора поїхав кудись у підводи (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)