підволікати

ПІДВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДВОЛОКТИ́, очу́, о́чеш, рідко ПІДВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., що, розм.

Підтягати, наближати до чого-небудь, волочачи.

(1) Ніг не [зду́жати] підволочи́ти / підволокти́ – не мати сил, щоб іти.

[Грицько:] Краще тому странному людові богодільню вибудувати. Інше так підоб'ється – не здужа ніг підволокти, – от би воно й одлежалося у тій богодільні (Панас Мирний);

– Озьми [візьми] мене за руку та веди, я швидко впаду. Ніг не підволочу (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. підволікати — підволіка́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. підволікати — -аю, -аєш, недок., підволокти, -очу, -очеш, рідко підволочити, -очу, -очиш, док., перех., розм. Підтягати, наближати до чого-небудь, волочачи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підволікати — ПІДВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДВОЛОКТИ́, очу́, о́чеш, рідко ПІДВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех., розм. Підтягати, наближати до чого-небудь, волочачи. Ніг не [зду́жати] підволочи́ти (підволокти́) — не мати сил, щоб іти.  Словник української мови в 11 томах
4. підволікати — Підволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. підволокти, -лочу, -че́ш, гл. 1) Подтаскивать, подтащить, подволочь. 2) ніг не підволоче. Не въ состояніи идти.  Словник української мови Грінченка