підгвинчувати

ПІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., кого, що.

Загвинчувати додатково, ще трохи.

* Образно. [Майстер:] Книш, підгвинти гайку і покріпись. Дивись на мене: я вже старий чорт, а не здихаю (І. Микитенко);

// перен., розм. Збуджуючи кого-небудь, настроювати, підбурювати на якісь дії, вчинки і т. ін.

Іронічна посмішка освітила йому геть усе обличчя, підгвинтила діда на невеличку одвертість (Г. Епік).

Значення в інших словниках

1. підгвинчувати — підгви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підгвинчувати — -ую, -уєш, недок., підгвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Загвинчувати додатково, ще трохи. || перен., розм. Збуджуючи кого-небудь, настроювати, підбурювати на якісь дії, вчинки і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підгвинчувати — підкру́чувати (закру́чувати, підгви́нчувати і т. ін.) / підкрути́ти (закрути́ти, підгвинти́ти і т. ін.) га́йку (га́йки) кому. 1. Посилювати вимоги до кого-небудь, підтягувати в роботі когось, вдаючись до суворих заходів.  Фразеологічний словник української мови
4. підгвинчувати — ЗАГВИ́НЧУВАТИ (закріплювати чи доводити до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою), ЗАКРУ́ЧУВАТИ, ШРУБУВА́ТИ діал.; ПІДГВИ́НЧУВАТИ, ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ПІДТЯГА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док.  Словник синонімів української мови
5. підгвинчувати — ПІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Загвинчувати додатково, ще трохи. *Образно. [Майстер:] Книш, підгвинти гайку і покріпись. Дивись на мене: я вже старий чорт, а не здихаю (Мик., І, 1957, 31); // перен., розм.  Словник української мови в 11 томах