піддурювати

ПІДДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДДУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док., кого, розм.

Те саме, що обма́нювати.

Ті були там .. – Піддурювали що дівок, Що в вікна дрались по драбинці (І. Котляревський);

– Та я розумію, чого ж, – промовив Ілько, – звісно, можна заробить. Але... не люблю я піддурювать (В. Винниченко);

– Як ти міряєш [город]? Піддури кого дурнішого, а не мене, – крикнула Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);

– Будемо битись, тим часом оточать кругом вас жовніри. Ось вже біжать вони, глянь ось у той бік!.. – Сам ти й дивися туди, а мене не піддуриш; обманом тут ти не візьмеш... (П. Тичина);

– Помилялись ми з вами, Миколо Сидоровичу. Братуха мій здорово нас піддурив. Замість державного секрету він передав мені оцію писанину (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. піддурювати — підду́рювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. піддурювати — ДУРИТИ, ОБДУРЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. піддурювати — -юю, -юєш, недок., піддурити, -урю, -уриш, док., перех., розм. Те саме, що обманювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. піддурювати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. піддурювати — Підду́рювати, -рюю, -рюєш, -рює  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. піддурювати — ПІДДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДДУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док., перех., розм. Те саме, що обма́нювати. Ті були там.. — Піддурювали що дівок, Що в вікна дрались по драбинці (Котл., І, 1952, 137); — Як ти міряєш [город]?...  Словник української мови в 11 томах
7. піддурювати — Підду́рювати, -рюю, -єш сов. в. піддури́ти, -рю́, -риш, гл. Обманывать, обмануть, надувать, надуть. Дивиться — нема нічого: о, піддурили бісови сини. Рудч. Ск. І. 71. Як кликали нас вилець вити, то казали мед-вино пити..., а вони нас піддурили та водою напоїли. Мет. 133.  Словник української мови Грінченка