піддячий
ПІДДЯ́ЧИЙ, чого, ч., іст.
Помічник дяка (у 2 знач.).
Надумавши, що робити, узяв [Демко] уранці і відвів хлопця, свого-таки сина, у науку, попереду до піддячого (Г. Квітка-Основ'яненко);
Піддячий ніс попереду царську грамоту і зразу ж вручив її гетьманові (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)