підзирати
ПІДЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЗИ́РИТИ, рю, риш, док., діал.
Підглядати (у 1 знач.).
Став [Панько] собі з-за одвірка і крадьки підзирав, коли ті три [жандарми] в сінях дивитимуться в противний бік (Л. Мартович);
Просив [Гарасько] Тимка залишитися, щоб підслідити, що воно буде далі під тихими вербами. – Я одного разу підзирив за одною парою, так цілувалися, – хихикаючи, розповідав він (Григорій Тютюнник);
“Ой не видно [курчат], дідусеньку, вже й не видно буде; Як погнала я їх пасти, підзирили люди” (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)