підкачувати
ПІДКА́ЧУВАТИ¹ і ПІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДКОТИ́ТИ, кочу́, ко́тиш, док., що.
Підгортаючи, піднімаючи краї, робити коротшим (одяг, частини одягу).
Нараз він схватився зі свого місця і почав якось поквапно підкочувати штани (І. Франко);
Він поспішно підкачував коротенькі, вище колін, штанці ще вище, засукував рукава веселої на колір шерстяної кофтинки і тоді заходжувався коло батька ще з більшим завзяттям (Г. Епік);
Пригадую: маленьким ще хлоп'ям.., Куценькі штаненята підкачавши, З торбинкою через плече, заходив У тиховодь романівського ставу Із удочкою Дмитрик у руках (М. Рильський);
// Відгинати, піднімати край (звичайно одягу).
– Гляньте, – підкотила халатик Юля і випнула ногу. Брови її жалісно зламалися і полізли вгору. – Подряпалася? (Григорій Тютюнник).
ПІДКА́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПІДКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Качати, накачувати потроху або додатково (повітря, воду і т. ін.).
Вода в каналі йтиме самопливом .. Лише в деяких місцях доведеться підкачувати воду з допомогою невеликих насосних станцій (з наук.-попул. літ.).
2. тільки док., розм. Не виконати яких-небудь зобов'язань, не виправдати чийогось довір'я, чиїхось сподівань.
– Ну, тепер ти, Максиме, наш! Перед всім народом дав слово. Гляди ж не підкачай! (І. Цюпа);
Не підкачали й на цій ми ділянці [самодіяльності]. Першість держали, як дружна сім'я (С. Олійник);
// Виявлятися невдалим, не таким, як треба.
Раз зерно в'яне, а колос сохне, – чортового батька перепічки їстимеш... Це не ми, а ще й старі люди так казали... Виходить – нових способів треба, бо старі підкачали... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)