підкуповувати
ПІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш, ПІДКУПА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. ПІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДКУПИ́ТИ, куплю́, ку́пиш, док., кого, що.
1. Заохочувати, схиляти кого-небудь до певних учинків у своїх інтересах хабарами, подарунками, грошима і т. ін.
Грабіжником, злодієм і христопродавцем величають його по всіх куркульських закутках і подвір'ях, то перекладиною лякають, то грішми і хлібом підкуповують (М. Стельмах);
Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину... (Л. Смілянський);
Чи на схилах Гімалаїв В честь імперії трудивсь [мандрівний джентльмен], Підкупляв, лякав і лаяв Неохочих братовбивць?.. Де вершив свій звичний злочин? (М. Бажан);
[Казидорога:] Пішла моя справа по судах, а він узяв та й підкупив мого адвоката, і я програв (І. Франко);
– Це що, питаюся! Хабара даєш? Підкупити збираєшся мене! (А. Шиян).
2. перен. Викликати у кого-небудь симпатію, інтерес і т. ін.
Щось підкупало в ньому, зацікавлювало, викликало симпатію (В. Минко);
Ця сувора людина підкупила своєю задушевністю і твердістю (А. Хижняк);
// Приваблюючи, привертати до себе.
Лесі подобалася ця діловитість, підкупляла простота і якийсь ледве вловимий, але, видно, постійний гумор в розмові редактора (М. Олійник);
Осокін знав, чим найкраще можна підкупити довір'я працівників редакції. Стаття писалась від імені молодого спеціаліста (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)