підкуркульник

ПІДКУРКУ́ЛЬНИК, а, ч., іст.

В період колективізації образлива назва селянина, що діяв в політичних та економічних інтересах куркуля.

– От ти мені стільки раз докоряв, що я до куркулів жалість мав, а Гнат, той мене просто підкуркульником і досі хрестить... А воно зовсім не так (Григорій Тютюнник);

– Хто підкуркульники? Приходили.., забрали землю. Зосталась хата і шматок ґрунту коло вікон. Ми незаможники (В. Барка);

Куркулями оголошували багатьох середняків. Для бідняків, які практично не мали нічого, але теж не бажали вступати до колгоспів, винайшли споріднений термін – підкуркульник (з наук. літ.);

Пара коней, хата під жерстю чи навіть хромові чоботи могли стати причиною зарахування до “куркулів” чи “підкуркульників” (з газ.).

Значення в інших словниках

1. підкуркульник — підкурку́льник іменник чоловічого роду, істота іст., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. підкуркульник — -а, ч., іст. Селянин, який діяв в інтересах куркуля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкуркульник — ПІДКУРКУ́ЛЬНИК, а, ч., іст. Селянин, що діяв в інтересах куркуля. Тепер Обушний закликав негайно очистити колгосп від куркульні та підкуркульників, змобілізувати на боротьбу за хліб кращих ударників колгоспу (Кир., Вибр., 1960, 318).  Словник української мови в 11 томах