підлість
ПІ́ДЛІСТЬ, лості, ж.
1. Властивість за знач. пі́длий.
Я й бачив горе скорше, ніж провину, Зрів слабість там, де другі підлість зрять (І. Франко);
Гоголь боровся – свідомо і невтомно – з людською пошлістю і підлістю, з моральними вадами людини (М. Рильський);
[Дрейсегір:] Чи ти не здуріла? Заступатись за нього, коли він боронить таку бридоту, таку підлість, як оця гидка пісня? (Леся Українка).
2. Підлий вчинок.
– Доки він у мене в печінках сидітиме?! – кричав Йонька, і по його писклявому, аж повискуючому, голосу було видно, що сварка йде вже давно і що вона досягла вже тієї вершини, коли старий був здатний на всяку підлість (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)