підмагати

ПІДМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМОГТИ́, ожу́, о́жеш, док.

1. розм. Те саме, що допомага́ти.

– Ви, Олексію Кіндратовичу, зайдіть колись і подивіться, на що він [клуб] схожий – геть обдертий... – Постараюсь.., підможу чимось (В. Логвиненко).

2. діал. Підтримувати.

Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені, що не зв'язані руки мої (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. підмагати — підмага́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підмагати — див. допомагати  Словник синонімів Вусика
3. підмагати — -аю, -аєш, недок., підмогти, -ожу, -ожеш, док. 1》 розм. Те саме, що допомагати. 2》 діал. Підтримувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підмагати — ДОПОМАГА́ТИ кому (подавати матеріальну, моральну тощо допомогу), ПОМАГА́ТИ, СПРИЯ́ТИ, ПІДТРИ́МУВАТИ кого, ПІДДЕ́РЖУВАТИ кого, ЗАРА́ДЖУВАТИ кого, кому, ПІДМАГА́ТИ розм., ПІДПОМАГА́ТИ розм., СПОМАГА́ТИ кого, розм., ЗАПОМАГА́ТИ кому, заст. кого, розм.  Словник синонімів української мови
5. підмагати — ПІДМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМОГТИ́, ожу́, о́жеш, док. 1. розм. Те саме, що допомага́ти. — Ви, Олексію Кіндратовичу, зайдіть колись і подивіться, на що він [клуб] схожий — геть обдертий... — Постараюсь.., підможу чимось (Логв., Літа.., 1960, 22).  Словник української мови в 11 томах
6. підмагати — Підмага́ти, -га́ю, -єш сов. в. підмогти́, -можу, -жеш, гл. 1) Помогать, помочь. 2) — кого́. Поддерживать, поддержать. Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені. МВ. (О. 1862. III. 77).  Словник української мови Грінченка