підмазувати
ПІДМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док.
1. що. Трохи або додатково змазувати, вкриваючи шаром чого-небудь рідкого, жирного і т. ін.
– Попереду підмажемо колеса, Щоб млин не торохтів (Л. Глібов);
[Яким:] Воза мазать треба, бо як не підмажемо, з місця не рушимо (М. Кропивницький).
2. кого, що і без прям. дод. Мазати глиною, кізяком і т. ін. додатково, ще раз (звичайно долівку).
[Химка:] Нема краще, як своя буде [хата]. Як я біля неї буду ходити? І підмету, і підмажу (Панас Мирний);
Другого дня, смерком, ми зійшлися до Дубковського. Олександрівна, .. хазяйка хати, для такого випадку підмазала долівку й притрусила її свіжою травою (Л. Первомайський);
// Те саме, що підбі́лювати 1.
Онися кинулась сама підмазувати та прибирати в покоях (І. Нечуй-Левицький);
Хоч женися на старість, бо самому в такій хаті без старої дуже просторо буде, та й печі нема кому підмазувати (О. Донченко).
3. що, розм. Підфарбовувати обличчя гримом, фарбою і т. ін., звичайно невміло, погано.
Підмазати губи помадою.
4. кого, що і без прям. дод., перен., розм. Те саме, що підкупо́вувати 1.
Не гнувся [Опанас], як би його не підмазували (Грицько Григоренко);
Задобрював, комбінував, підмазував – весь світ його тоді до цього звівся... (О. Гончар);
– Отак воно завжди. Ти думаєш, як воно робиться?.. – підогріває Порох. – Не підмажеш – не поїдеш... (Панас Мирний);
Даремними були Іванові побоювання про те, що завпроду та різним завам пощастить підмазати ревізію. Не пощастило. Закінчилась ревізія – закінчилось і панування злодюг та ошуканців (Ю. Збанацький).
◇ (1) Підма́зувати п'я́ти (д) див. ма́зати.
Словник української мови (СУМ-20)