підмерзати

ПІДМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., ПІДМЕ́РЗНУТИ, не, док.

1. Трохи, злегка мерзнути, твердішати від морозу.

Вогкий вітер з'їдав сніги, але на ранок підмерзали шляхи (З. Тулуб);

Алея саду, вся притрушена білим, підмерзла (О. Гончар);

// безос.

Був початок березня, удень пригрівало сонце, на вулицях вилискувала грязюка, а вночі підмерзало, сковувало калюжі (О. Донченко);

Надворі добре підмерзло, вітер змінився і дув з півночі (С. Голованівський);

// Вкриватися кригою, перетворюватися на кригу (звичайно про воду).

Струмки, такі балакучі та невгамовні, підмерзають якось раптово, наче на одну мить, й зупиняються там, де їх застав вечір (В. Земляк).

2. Трохи, частково пошкоджуватися від морозу.

Зима із сильними морозами небезпечна для саду: вимерзають плодові бруньки, підмерзає деревина гілок і стовбура (з газ.);

Дерева підсаджені восени, їх теж краще замульчувати зразу ж, щоб зимою не підмерзло коріння (з наук. літ.);

// Ставати непридатним для вживання, псуватися від низької температури (про овочі, фрукти і т. ін.).

– Учора розкрив для проби кагата з картоплею на полі, а картопля і підмерзла (В. Кучер).

Словник української мови (СУМ-20)