підминати

ПІДМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІМ'Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., кого, що.

1. Падаючи, рухаючись і т. ін., навалюватися на кого-, що-небудь, придавлювати собою кого-, що-небудь.

Танки вже гуркочуть, і там і там вже видно, як один із них, перевалюючись, прасує окопи першої лінії, давить, підминає під себе, як павутину, дротяні загорожі (О. Гончар);

Виборов пам'ятає, що полоснув його ножем по животу, але не завдав серйозної рани, і звір підім'яв його під себе (В. Гжицький);

Я вмів добре плавати і тримався на поверхні води, намагаючись грудьми підім'яти під себе тонкий лід (Л. Смілянський).

2. Притискати чимось важким, згинати, м'яти.

Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. підминати — підмина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підминати — див. м'яти  Словник синонімів Вусика
3. підминати — -аю, -аєш, недок., підім'яти, -мну, -мнеш, док., перех. 1》 Падаючи, рухаючись і т. ін., навалюватися і придавлювати собою кого-, що-небудь. 2》 Притискати чимось важким, згинати, м'яти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підминати — Підгортати, підгорнути, попідгортати, нагортати, нагорнути, понагортати  Словник чужослів Павло Штепа
5. підминати — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого...  Словник синонімів української мови
6. підминати — ПІДМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІМ’Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., перех. 1. Падаючи, рухаючись і т. ін., навалюватися і придавлювати собою кого-, що-небудь.  Словник української мови в 11 томах