підновляти
ПІДНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПІДНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. підно́влять; док., що.
1. Робити що-небудь новішим, лагодити, замінюючи в ньому щось застаріле або зіпсоване, пошкоджене.
– В містечках що діється? – спитав хорунжого сотник. – А тамечки Максим Розсадилоб з левенцями порається – підновляють окопи, розставляють гармати (М. Старицький);
Скориставшись з відсутності графині, Кароль Ганський наказав освітити великий зал на першому поверсі в палаці, прибрати в покоях, підновити меблі (Н. Рибак);
// Переобладнувати, роблячи кращим.
Гнатів батько хату підновив, зробив з неї дві хати, через сіни, щоб було обом синам – Якимові й Гнату (В. Кучер);
// Змінювати що-небудь, вносячи, вводячи щось нове.
* Образно. – Що, – питаю, – підновив [Карпо] кров свою трохи? – Та підновляю... Зразу не можна... (М. Коцюбинський);
Підновити теорію.
2. перен., розм. Нагадувати про що-небудь.
Побита Галя ляже спати і переспала б може своє лихо, коли б Василь не підновляв заново (Панас Мирний);
Недавня невдача з слобожанами за спаш не заволоклася забуттям, як сьогодні ота рева [Христя] підновила, підложивши до серця ще пекучішого огню (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)