підозрівати
ПІДОЗРІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДО́ЗРЮВАТИ, юю, юєш, недок., кого, у чому.
Допускати причетність кого-небудь до чогось негативного; сумніватися у порядності, чесності, відданості і т. ін.
Брат якийсь ніби наполоханий, заїкуватий, дивиться скоса, немов вічно підозріває когось у чомусь (І. Франко);
– Дорогий мій, я давно вже виріс з того віку, щоб мене в чомусь підозрівали (Григорій Тютюнник);
Болючіше тепер від думки, що даремно підозрював товариша, даремно порвав із ним... (О. Донченко);
Щось дошкульне засмоктало Юру коло серця. Його, здається, підозрювали у зраді (Ю. Смолич);
// також у сполуч. зі сл. що, щось, як і т. ін. Догадуватися про що-небудь, припускати щось.
– Мені здається, ти щось підозрівала (Леся Українка);
Він буде йти, нічого не підозріваючи, веселий, безпечний (Г. Хоткевич);
Сашко навіть не підозріває, як друг його ждав цього вечора (О. Гончар);
Дід Матій та Козуряк не підозрювали, що надумав Василько (А. Турчинська);
Рентгенівське проміння дало вченим змогу встановити кристалічний характер навіть таких речовин, кристалічної породи яких раніше не підозрювали (наприклад, сажа, волосся, шовк і т. д.) (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)