підплигувати
ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок.
Робити стрибки вгору; підскакувати, підстрибувати.
Як сів [пан] у свою коляску, так коні аж підплигують, та приськають, та летять (Г. Квітка-Основ'яненко);
Рибки перелітали через пароплав і поринали у воду. Обидві мавпочки почали підплигувати, намагаючись впіймати рибок (М. Трублаїні);
// Злегка підскакувати вгору (від поштовхів, коливань чого-небудь і т. ін.).
Ланцюги бряжчали, як кайдани, бляшанки, підплигуючи на возі, дзвеніли (М. Коцюбинський);
Слідкувала [Сахно] за професоровим пером, що шпарко підплигувало на грубому пергаментному папері (Ю. Смолич);
Автомобіль підплигує на вибоїнах дороги (Ю. Яновський);
* Образно. [Худолій:] Тут час біжить, аж підплигує, а вони заходились словами .. перекидатись (М. Кропивницький);
// Пересуваючись стрибками, підскакуючи, наближатись до кого-, чого-небудь.
Шпурнув [Тимко] кирку. Вона металево бренькнула і, цьворохкаючи та підплигуючи по льоду, поскакала мало не до середини Дону (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)