підтюпцем

ПІ́ДТЮПЦЕМ, присл., розм.

Дрібними швидкими кроками.

Грицько підтюпцем побіг до брата (Панас Мирний);

* Образно. Повз них підтюпцем бігли телеграфні стовпи (М. Руденко);

// Труськом (про коней).

Коні вибігли на гору, пішли підтюпцем (М. Коцюбинський);

Коні підтюпцем бігли вузькою дорогою (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. підтюпцем — пі́дтюпцем прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. підтюпцем — пр. тюпцем, тюпки; (- коней) труськом; пор. БІГМА.  Словник синонімів Караванського
3. підтюпцем — [п’ід(')т'упцеим] присл.  Орфоепічний словник української мови
4. підтюпцем — присл., розм. Дрібними швидкими кроками. || Труськом (про коней).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підтюпцем — БІГО́М (про людей — швидко пересуваючись на ногах), БІГЦЕ́М розм., БІ́ГМА розм. рідше, РИ́ССЮ розм., БІЖКА́ розм. рідко, БІЖКО́М розм. рідко. Поодинокі наймички бігом доганяють групу (Ю.  Словник синонімів української мови
6. підтюпцем — Пі́дтюпцем, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. підтюпцем — ПІ́ДТЮПЦЕМ, присл., розм. Дрібними швидкими кроками. Грицько підтюпцем побіг до брата (Мирний, IV, 1955, 13); *Образно. Повз них підтюпцем бігли телеграфні стовпи (Руд., Остання шабля, 1959, 32); // Труськом (про коней).  Словник української мови в 11 томах
8. підтюпцем — Підтюпцем нар. Бѣгомъ, рысцой. І в ратуш підтюпцем сунулись. Котл. Ен. IV. 52.  Словник української мови Грінченка