підігрівати
ПІДІГРІВА́ТИ і рідко ПІДОГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІГРІ́ТИ і рідко ПІДОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. що. Гріти, нагрівати що-небудь трохи або додатково, ще раз, до певної температури.
– Педоре! – гукнула попадя. – Куди ти самовар береш? – Хіба не треба підігрівати? (Панас Мирний);
Прочахла кулеша. Довелося підігрівати на жару (Ю. Мушкетик);
Христина пізно прийшла додому, мати підігріла вечерю, й вони обоє сіли за стіл (М. Стельмах).
2. кого, перен., розм. Збуджувати когось, підсилювати що-небудь.
Вість про смерть Шевченка, який усе своє життя боровся проти ненависного самодержавно-кріпосницького ладу, тільки підігрівала загальне обурення (П. Колесник);
Там, де моє серце холоне, вони підігрівають його; де я починаю палати в огні своїх пристрастей, вони розхолоджують мій мозок, аби чого не вийшло (О. Довженко);
Це зухвале дівча прийшло сюди дуже недоречно. Наговорить чорт знає чого, підігріє Ступакову, заварить кашу та й піде собі, а йому, Сиволапові, доведеться розсьорбувати (Д. Ткач);
Вона хоче сказати всю правду, хоч це, може, і не розсудливо, бо підігріє його впертість (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)