підірваний

ПІДІ́РВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до підірва́ти.

Горіла хата, підірвана гранатою (О. Довженко);

Різні чутки полинули горами. Але найупертіше кружляли дві: одна – що князь хоче в тиші, далеко від світу, поправляти здоров'я, підірване в частих війнах, а друга – ніби це його послав сам король (В. Гжицький);

// піді́рвано, безос. пред.

Сіверцев помовчав, – Ланц-хід, – став поволі пригадувати він. – Ланцюговий міст. – Підірвано (О. Гончар);

Пан Никодим бачив, що авторитет Франка в домі Рошкевичів підірвано остаточно і що зятем йому не бути (П. Колесник).

2. у знач. прикм. Зруйнований або видобутий вибухом.

Підірваний камінь вантажать екскаваторами в автомобілі або вагонетки (з наук.-попул. літ.).

3. у знач. прикм. Який втратив сили, надмірно натрудився від швидкого бігу.

Кінь, однак, не квапився і, видно, звик уже до штурханців і батогів, волік поволі підірвані ноги по нерівній дорозі (Н. Кобринська).

Значення в інших словниках

1. підірваний — піді́рваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підірваний — див. слабий  Словник синонімів Вусика
3. підірваний — [п'ід’ірванией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. підірваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підірвати. || підірвано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Зруйнований або видобутий вибухом; висаджений. 3》 у знач. прикм. Який втратив сили, надмірно натрудився від швидкого бігу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підірваний — А, -е. 1. Зухвалий, ризикований, ненормальний. Навіть Юрко лише приблизно уявляє собі, що можна чекати від того підірваного (Л. Дереш). 2. Непередбачуваний, екзальтований. Кажу, що старушик у тебе, маленька, підірваний (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
6. підірваний — ПІДІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підірва́ти. Горіла хата, підірвана гранатою (Довж., І, 1958, 131); Різні чутки полинули горами.  Словник української мови в 11 томах