піклуватися
ПІКЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. про кого – що, за кого – що, ким, чим. Виявляти увагу, турботу про потреби кого-, чого-небудь.
Насті спершу трохи чудно було, що про неї так піклуються (М. Коцюбинський);
– Спасибі вам, що ви так піклуєтесь за його [нього] (Панас Мирний);
Слава про бессарабського народного месника, який карав панів і піклувався долею бідних, прийшла на одеські береги (Ю. Смолич);
// без дод. Виявляти неспокій з приводу влаштування кого-, чого-небудь, клопотатися про когось, щось.
Стара Морозиха піклувалася все: – Може б ти, дочко, прилягла трохи? (А. Головко).
2. коло кого – чого. Дбаючи про кого-, що-небудь, робити послуги, допомагати, створювати необхідні умови і т. ін.
– Та таки й дитина, Хоча воно вже й підросло, Та все ж таки треба Коло його піклуватись (Т. Шевченко).
3. за ким – чим. Бути в стані тривоги, тривожитися, хвилюватися через кого-, що-небудь.
В Зеленій горці .. за святом пан сам піклувався (Панас Мирний);
– Вся рота з тебе очей не зводить, .. всі товариші піклуються за тобою... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)