пірит

ПІРИ́Т, у, ч.

Мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас з металевим блиском, що являє собою сполучення заліза з сіркою; сірчаний або залізний колчедан.

Горіння буває тоді, коли у шарах гірських порід є багато мінералу піриту, що окислюється при доступі повітря і води, виділяючи багато тепла (з наук.-попул. літ.);

Прикрасили [мармур] .. кристали піриту (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. пірит — піри́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пірит — -у, ч. Мінерал золотистого кольору у вигляді зернистих мас із металевим блиском, залізний колчедан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пірит — піри́т (від грец. πυρίτης – обпалений вогнем) мінерал класу персульфідів, латунно-жовтого кольору. Сировина для одержання сірчаної кислоти, міді, цинку тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. пірит — Мінерал, звичайна відміна сульфату заліза; латунно-жовтий, з сильним металевим блиском; сировина для виробництва сірчаної кислоти; в Україні — Карпати, Донбас, Укр. щит.  Універсальний словник-енциклопедія
5. пірит — Піри́т, -ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пірит — ПІРИ́Т, у, ч. Мінерал жовтого кольору у вигляді зернистих мас з металевим блиском, що являє собою сполучення заліза з сіркою; сірчаний або залізний колчедан.  Словник української мови в 11 томах