піротин

ПІРОТИ́Н, у, ч.

Узагальнено результати експериментальних досліджень змін при високих тиску та температурі магнітних характеристик вивержених гірських порід і руд, що вміщують магнетит, титаномагнетити і піротин, ряду регіонів України та деяких геологічних провінцій інших країн (з газ.).

Значення в інших словниках

1. піротин — піроти́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. піротин — -у, ч. Мінерал класу сульфідів, бронзово-жовтого кольору. Інколи використовують як сировину для одержання сірчаної кислоти, а з домішками нікелю – як нікелеву руду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піротин — піроти́н (від грец. πυρροτης – темно-оранжевий колір) мінерал класу сульфідів, бронзово-жовтого кольору. Інколи використовують як сировину для одержання сірчаної кислоти, а з домішками нікелю – як нікелеву руду.  Словник іншомовних слів Мельничука