пір'їнка

ПІР'Ї́НКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до пір'ї́на.

Довгим дзьобом почала [чайка] перебирати пір'їнки на хворому крилі (Ю. Збанацький);

* У порівн. На мить їй здалося, що вона стала легка, як пір'їнка (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. пір'їнка — пір'ї́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пір'їнка — Пір'ї́на, -ни ж. = пірина. Ном., стр. 292, № 63. ум. пір'ї́нка.  Словник української мови Грінченка