пісок
ПІСО́К, ску́, ч.
1. Сипуча гірська порода, що складається з крупинок твердих мінералів, перев. кварцу.
Проти вітру піском не посиплеш (приказка);
Два човни м'яко шорхнули по прибережному піску (М. Коцюбинський);
Фельдшер .. оглянув руку і плече, помастив йодом, зробив масаж і схвалив припарку з гарячого піску (З. Тулуб);
* У порівн. Сніг трусився з стріхи, наче сухий пісок (І. Нечуй-Левицький).
2. перев. мн. Простори, ділянки землі, покриті великими масами цієї породи.
Позволив хан на пі́сках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Т. Шевченко);
// Ґрунт з великим вмістом цієї породи.
– Чорнозем у вас? – Піски і болота. – Шкода. Пшениця, значить, не родить (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)