п'яненький
П'ЯНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.
Трохи п'яний.
Іде додому уночі П'яненький сотник, а йдучи Собі веселий розмовляє (Т. Шевченко);
В кінці обіду багато козаків було п'яненьких;
Сіль тобі на язмїик, печина в зуби! – оддала потиху ковалиха, бо була трохи п'яненька (П. Куліш);
Батько були трошки п'яненькі (не зовсім п'яні) й спіткнулись (Грицько Григоренко);
До Ярини Федорівни підійшов і Трохим Клементович: в таких випадках, коли плакала бублешниця [бублейниця], він завжди до всього байдужий і завжди трохи п'яненький, мовчки зупинявся біля своєї дружини й дивився на неї чомусь здивованими очима (М. Хвильовий);
// у знач. ім. п'яне́нький, кого, ч.; п'яне́нька, кої, ж. Трохи п'яна людина.
– Я теж з задоволенням читаю рубрику про п'яненьких та їхні бешкети (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)