п'ясти
П'Я́СТИ́, ПНУ́ТИ, пну, пнеш; мин. ч. п'яв, п'я́ла́, п'я́ло́ і пнув, пну́ла, ло; наказ. сп. пни; недок., кого, що.
Напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед; випинати.
* Образно. Вітрила груди пнуть, до сонця весла грають (П. Тичина).
(1) О́чі п'я́сти (пну́ти) [на лоб (ло́ба)]:
а) Широко розкривати, витріщати очі.
Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п'яли (І. Котляревський);
б) напружено або дуже пильно дивитись на кого,-що-небудь, вдивлятися в когось, щось.
Надворі темно – хоч око виколи, аж у мене сльози з очей ллються, а я одно їх пну та пну у шибку (Панас Мирний);
В президії сидітиме [Марта]!.. Тисяча душ очі на неї пнутиме (І. Рябокляч).
Словник української мови (СУМ-20)