рабський
РА́БСЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до раба (у 1 знач.).
Розкажи: чи й там, як тута, Пекло скрізь – ні верть, ні круть: Люди носять рабські пута, У чужій кормизі мруть? (П. Грабовський);
Ібрагім мовчав .. Почувався так само зганьбленим, як тоді, коли його, малого хлопчика, продано на рабському торзі в Ізмірі (П. Загребельний);
// Власт. рабові.
[Деїфоб:] Се рабська мова! Царівна так би не сказала зроду (Леся Українка);
// Який виражає покору, догідливість.
З рабським ушанованням [ушануванням] розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою (І. Франко);
Другий такий же [чужинець] похапцем, тремтливим рабським голосом перекладав ту промову (Іван Ле).
2. перен. Який ґрунтується на сліпому, некритичному ставленні до кого-, чого-небудь.
Франко закликав українських письменників не до рабського копіювання і наслідування творчості російських письменників, а до творчого продовжування кращих традицій російської літератури (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)