ралець
РАЛЕ́ЦЬ, льця́, ч., заст.
1. Подарунок, приношення (у 2 знач.).
Переїжджі не скупилися і ще від себе додавали своїй охороні ситий ралець (З. Тулуб);
Меншиков дихав проти українців чорним димом, жадібний і захланний, він нашорошував вуха на шемрання тих старшин, які несли йому багатий ралець (Ю. Мушкетик).
2. перен. Те саме, що бенке́т.
О, по-належному ми зустрічаєм орди Гостей, не кликаних у край наш на ралець! (М. Рильський).
◇ (1) Крива́вий рале́ць – те саме, що Крива́вий бенке́т (див. бенке́т).
Підкошує силу козачу біда Та зігнана ляхом голота... Немає рятунку: єдиний кінець – Ушкварить катюгам кривавий ралець! (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)