раптом
РА́ПТОМ, присл.
Враз, відразу; зненацька.
Тут раптом вихор налетів, і дерева здригнули (Леся Українка);
Настали весняні дні. Настали вони якось несподівано, раптом, одної ночі потягнуло теплим вітром з півдня, і на ранок снігу не стало (В. Гжицький);
І раптом, як грім серед ясного неба, звістка: вода прорвала центральний зрошувальний канал і пішла на поля (з газ.);
// Несподівано, непередбачено.
Розв'язка наступила раптом і навально (М. Чабанівський);
Раптом Ромка хапнула мене за руку (Л. Смілянський);
// Нарешті, після всього.
До самого вечора вовтузились на подвір'ї його хлопці з конем. То годували його всяким зіллям, дивуючись, що кінь виявився куди перебірливішим за верблюда, то підсаджували один одного й пробували сісти верхи, потім, доп'явши раптом, що кінь коростявий, взялись його разом чистити та промивати (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)