ратифікація
РАТИФІКА́ЦІЯ, ї, ж., дипл.
Затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного уповноваженими на це особами.
Вони не знали, делегати, що в Швеції влада партії “шапок” давно вже впала, а верх узяла партія “шляп” [капелюхів] – войовнича французька, яка зразу ж привела до ратифікації шведсько-французького союзу (Г. Хоткевич);
Ратифікація договору і набрання ним чинності – це різні речі. Договір набирає чинності при ратифікації його обома сторонами (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)