реагувати
РЕАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Діяти, поводити себе певним чином під впливом чого-небудь або у відповідь на щось, виявляючи відповідне ставлення до кого-, чого-небудь.
Як би вона реагувала, коли б такий випадок трапився не з нею, а з сусідкою, товаришкою по роботі, подругою? (Ю. Яновський);
Стефаник .. не говорив ніколи одноманітно, реагував на розмову жваво, гостро, усміхом і жартами (з мемуарної літ.);
Особливо гаряче реагують на перипетії футбольної гри аргентинці, для яких футбол є національною грою (Л. Дмитерко);
// Виявляти певні рефлекси, відповідати якимись рухами на яке-небудь подразнення, вплив зовнішнього середовища (про організм, тіло людини чи тварини та його частини).
При непритомності зіниці очей реагують на світло, а в разі смерті залишаються розширеними незалежно від освітлення (з наук.-попул. літ.).
2. Вступати в хімічну реакцію.
Окис азоту не реагує ні з лугами, ні з кислотами (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)