реанімація
РЕАНІМА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Штучне відновлення деяких життєво важливих функцій організму, який перебуває в стані клінічної смерті.
Юрій Федорович Геря – представник молодшого покоління нечисленного ще загону медиків, що вивчають питання оживлення – науку реанімації (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Відродження, відновлення чогось.
Найправильніший шлях для нас не в нескінченних спробах реанімувати те, що вже не підлягає реанімації, а в посуванні вперед в “економіці знань” – у виробленні, накопиченні та збагаченні нових технологій, новітнього продукту (з газ.);
Нагальна потреба – “реанімація” унікальних виробництв, які є у кожному регіоні (з газ.).
3. розм. Відділення лікарні для тяжкохворих і післяопераційного догляду за хворими; реанімаційне відділення.
Окрім важких телесних ушкоджень, троє отримали вогнепальні поранення. Один з потерпілих перебуває у реанімації (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)