ребристий

РЕБРИ́СТИЙ, а, е.

1. У якого випинаються ребра (у 1 знач.).

Микола скинув сорочку, майку, підставив комарам та мошкам своє смагляве ребристе тіло (Ю. Збанацький).

2. Який має в своїй основі ребра (у 2 знач.).

Мов кит-риба з перебитим хребтом, лежав у воді ребристий міст (П. Панч);

Гнідий кінь з темною гривою тяг довгу ребристу гарбу (П. Дорошко).

3. Який має поверхню з виступами, гранями, нерівними краями.

Хвилями сріблились ребристі співучі горби (Яків Баш);

Ребристі хмари вподовж обрію розжеврілися, стояли, мов золоті гори (О. Гончар);

То були тихі прекрасні висілки з маленькими будиночками, що їжачилися під сірим небом гострими червоними покрівлями, встеленими ребристою черепицею (П. Загребельний);

У патисонів форма тарілково-сплюснута, плоди невеликі, ребристі, блідо-зеленого забарвлення (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ребристий — ребри́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ребристий — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. ребристий — -а, -е. 1》 У якого випинаються ребра (у 1 знач.). 2》 Який має в своїй основі ребра (у 2 знач.). 3》 Який має поверхню з виступами, гранями, нерівними краями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ребристий — РЕБРИ́СТИЙ (у якого випинаються ребра; з виступами тощо), РЕБРУВА́ТИЙ, РЕБРА́СТИЙ розм., РЕБЕ́РЧАСТИЙ розм. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається (С.  Словник синонімів української мови
5. ребристий — РЕБРИ́СТИЙ, а, е. 1. У якого випинаються ребра (у 1 знач.). Микола скинув сорочку, майку, підставив комарам та мошкам своє смагляве ребристе тіло (Збан., Курил. о-ви, 1963, 50). 2. Який має в своїй основі ребра (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах